Тексти пісень гурту Фranko’, акорди
І.Франко
Як же то сталось так?
Я захворіла
Немає сили
Жарить, а тому в снах
Річка холодна
Мені ся снила
Зелені береги,
Довго вростали ми у них!
Антибіотики
Там, де ти звик!
Приспів: Медок із липою,
Ртуть як стрімка ріка,
Сядь під вітрилами
І почитай Франка!
Медок із липою,
Ртуть як стрімка ріка,
Сядь під вітрилами
І почитай Франка!
Пам”ять – геть перш за все!
Видіння кляте –
Мої утрати.
Джемо черешневе
Солодко було
Колись вживати..
Лягай на палубу,
Небо над нами зоряне..
Ідеями тут буть
Нам хворими!
Дощ
Коли під ногами вже більше не земля,
І мости горять яскравіш за полум”я –
Швидше! То не я!
Завдало життя
Перцю – тікай, якщо встигнеш!
Коли в дзеркалі не моє зображення,
Коли ниє частка душі уражена,
Йду і кажу я
Тобі справжньому –
Полікуй так, як ти вмієш!
Приспів: Дощ іде
Цілуєш ти серце моє, де
Зриваються вниз гранітні
Боги з Олімпу
І прірва блиск їх п”є!
Дощ іде,
Цілуєш ти серце моє, де
Над проводами із струмом
Небо похмуре
Білі розряди п”є!
Коли зло, усе, що стічала, – у мені!
Коли заживо убивають спомини,
Між кордонами
Тихим променем
Відкрий мене добру цього світу!
Сонце, вставай!
Зірка упала і спрацювала
Сигналізація автомобіля
Друга година ночі настала
Плаче в сусідів маленька дитина
Місяць, як постріл, ясний і точний
Кулі не хочуть вертати додому
Оду співають, дико регочуть..
То може вже й сон..
Приспів. А я не тому не сплю,
Що я тебе люблю,
Третій півень співай,
Сонце вставай, вставай!
А я не тому не сплю,
Що я тебе люблю,
Сонце, виходь за мить,
В темряві страшно жить.
Вся в павутині красна калина,
Віри відсутність надію потерла,
Рожеві перли в раї завмерли,
То може вже й сон..
Надлюдина
Що сяє в пітьмі?
Очі ясні?
Чи може спалах?
Хто руку мені
Подав тоді
Коли я впала?
Ти – Надлюдина з моїх снів,
Геніальні й прості
Твої рухи, твій слід
Досколналий…
Ти добрий як Бог,
Ти нас обох
Вів понад шляхом.
Твій мудрий урок –
Життя ковток,
А може плаха..
Ти- Надлюдина з моїх снів,
Ти прийшов, прилетів,
Бери все, що хотів,
Я чекала…
Приспів. За що із пекла в рай?
В нім вогню нема і край!
В нім усміхнене все і туманно!
За що із пекла в рай?
Ковдру хоч діставай,
Як не маєш вогню, мій гуманний!
Ангел – і зблизка…
Стежка вузька
Наша й не наша..
Крил змаху не чуть,
Та я лечу пристрасті в пащу…
Ти – Надлюдина з моїх снів,
В тобі – праведний гнів,
А в мені, хоч без слів,
Все повстало!
Світає
Ми рахували зорі,
Як в тих історіях,
На березі Дніпровім…
Штовхала до тебе в морок
Мене зачаровану
Магія прозора…
Брідж.Я тебе давно знаю,
Та, коли світає,
Образ твій зникає…
Я тебе давно знаю…
Ти засинай,
А я ранку почекаю…
Приспів: Світає! Світає!
Я бачу вперше твоє оличчя,-
Це дивно і це так незвично!
Світає! Світає!
Я бачу твоє обличчя уперше,-
То є так неперевершено!
Ми рахували зорі,
Як в тих історіях,
На березі Дніпровім.
Ти часто буваєш поряд,
Бачив ти і мій спокій,
І чув не єдину сповідь…
Синього кольору
Синя твоя сутність
Сильна і могутня
Синя твоя сутність
Справді незабутня
І це так…
Холоне від неї кров
І це так…
Вона – то набір умов.
Прозора твоя сутність
Чиста і вразлива
Прозора твоя сутність
Тепла і соромлива
І це так…
То ніжна твоя душа
І це так…
Поетикою вірша –
Приспів. Ти синього кольору
Пада листя із явору
Для захоплених поглядів
Ти нова дивина!
Ти синього кольору,
Міліони у захваті,
А душею прозорою
Я милуюсь одна
Реальність
Тихо реальність у руки падала,
Наче ілюзія, наче фантазія.
Тихо реальність падала попелом,
І якось враз її я усвідомила.
Приспів: Де жиє
Серце тепер твоє,
Сонце коли втає
У час покою?
Радіє,
Або на сполох б”є,
А може чиюсь п”є
Сповідь любові?
Тихо реальність кисень відрізала,
За волосиночку довго я висіла.
Моя реальність в снах не кінчається
Там, де ти любиш мене й посміхаєшся.
Хто ви?
Хто ви, чоловіче любий?
А це мій власний простір, тут без вас весело було!
Всоте ви вже на розпутті,
А мені, чи є ви, чи нема – все одно, все одно!
Близькі чужими ставали враз
Так гостро, як ніхто..
А може у самих у нас
Мілке у серці дно?
Приспів. Підожди, зачекай! Я тобі не домовила!
Я віддам лиш квиток, що назад я для тебе замовила!
Може б ти й не пішов до людей за порадою,
Коли б знав,що я вдома з надією й сумом чекатиму?
Зараз ви підете з богом..
Зібрані валізи навмання, жде ваш екіпаж..
Далась мені та розмова
Важкувато, до побачення, потік весь макияж…
Ти вийдеш, а в мені ріка..
Не кров і не вода.
Вона шумить і заклика
Блукати по світах..
Танго
Поклади мене на полицю,
Не відкривай, це не сприйме твій мозок,
Поклади мене на полицю,
Автор мій – ас атмосферної прози.
Поклади мене на полицю,
Я на тій мові, яку ти не знаєш.
Поклади мене на полицю,
Хай навіть схочеш, та не прочитаєш.
Приспів. Мовами різними
Люди написані,
Люди написані
Мовами різними.
Мовами різними,
Різними силами,
Різними стилями
Люди написані.
Поклади мене на полицю,
Тексту мого є перекладів купа,
Поклади мене на полицю, –
Всі вони то посередні, то грубі.
Перегони
Любі наші панове у-у-у,
Це перегони на іподромі у-у-у…
Скажіть, а хто тут судить?
Це цікаво буде,
Бо тут замість коней люди у-у-у…
Приспів: Ну ж бо! Хто кого?
Подих інтелігенція затаїла,-
Той попереду, чия сила,
Як у Стародавньому Римі!
Ну ж бо! Хто кого?
Хто є духом сильний, той дужий тілом!
Перемога зірветься спіла,
Як у Стародавньому Римі!
Нуж бо, нашії панове у-у-у…
Це перегони на іподромі у-у-у…
Десь позаду відсталі,
А комусь клепки не стало,
Щоб не платити собою далі. У-у-у!
Приспів: Ну ж бо! Хто кого?
Подих інтилігенція затаїла,-
Той попереду, чия сила,
Як у Стародавньому Римі.
Ну ж бо! Хто кого?
Хто є духом сильний, той дужий тілом!
Перемога зірветься спіла,
Як у Стародавньому Римі.
Терпко-солодкий
В Україні є ті дівчата,
Що з ними краще не жартувати.
Зараз ти, можливо, і спритний,
Та звідки знаеш, що я не відьма?
Гей! За небокраєм
Вітер мій стебла квітів зриває..
Гей! Зв”язана воля ними твоя в кулак!
Приспів. Пий терпко – солодкий мій
Химерно – ягідний напій,
В очі дивись мені,
Мужній мій візаві.
Пий терпко – солодкий мій
Хімічно – ядерний напій!
І вибух у тобі
Колами по воді.
Ну ж скажи як добре
Все відчувати серцем хоробрим,
Та краще, як волю зв”язують –
В тім весь смак!
Гей! За небокраєм
Вітер мій стебла квітів зриває.
Гей! Може для тебе з них душу я сплела!
Осінь
Осінь без сумніву,
В натовпі людному
Люди як сутінки
Не розібрать думок і почуттів..
Рухом одним простим
На міліон частин
Ти розібрав мене
Ти приручив, або убив..
Що бачиш зблизька?
Чи розумієш мого тобі листа?
Проста моя радість без спротиву,
Бачу усміхнений твій подив..
Приспів.Як сонце зігрло цю землю,
Так ти посміхайся мені
Я так мало прошу..
Це світло, це диво,
Я винайду нове
Злечу як вві сні,
Я схочу, я зможу!
Я твоя потайки,
Та я не злодійка,
Все натуральне складається
З ненатуральних глибин.
І, щастя, коли є,
Не мріє, не живе,
А потім де воно?
Хоч би частинку замість боротьби..
Що бачиш зблизька?
Чи розумієш мого тобі листа?
Проста моя радість без спротиву,
Бачу усміхнений твій подив..
Аркадій
Люди казали,- не плач, вибивай клином клин!
Пробувала!
Пуд солі з”їла!
Тебе не виженеш геть нічим!
Люди казали,- мине! Всьому радій навкруг!
Де не гляди –
Усюди – ти! –
В мене тепер є уявний друг.
У нього очі -ах- твої,
І усмішка – ах- твоя,
Щоб збавить тебе від гикавки,
Я іншим кличу його ім”ям..
Приспів . Аркадій! Сонцем не випалиш, не змиєш дощем!
В дублікаті первинність не повториться уже!
Ах, Аркадій! Як перед сном роздягнусь, подивись!
Скільки стадій ми божевілля пройшли удвох колись!
Люди казали, – радій – нове життя в вікно стучить!
Я – відкривать,
Щастя вітать!
А там Аркадій мій знов стоїть!
Люди казали – лікар збавить мене прокази..
Я йому знов все про любов,
А він не торопа джазу!
Медузи
Ти мовчиш,
Поряд нікого більш…
Ми на Землі не одні були,
На захід ріки коли текли…
Всі міста
Порожні, Земля пуста,
Живимось ми від води, як ті,
Що тут задовго до нас були…
Приспів: Дно
Під нами за три милі,
Ми сонцем розплавлені
Медузи прозорі без думок і без кісток,
Вдвох
Рибачимо так на кайф,
Тримайся, не відпускай,
Приманка моя, я твій рожевий поплавок…
З космосу
Лишають полоси
Блідої в небі енергії
Падаючі на пісок зірки,
Всі міста
Порожні, Земля пуста
Живимось ми від води, як ті,
Що тут задовго до нас були…
Морозно
Коридорами
Вітер створює
Звук розбитого скла,
Поле зоране,
Руки зморені,
Та весни чекать дарма…
То історії…
Шляхом зоряним
Пил бузковий на фо-но…
Сніг вирує,
Я констатую:
Любов не гріє давно!
Приспів: На дворі морозно,
Намерзлися вдоста,
Гарячого чаю напитися просто,
Давай ходи в гості,
Побудь моїм гостем,
Об щирість кути витираються гострі.
Твоя пристань…
До неї відстань –
Навряд по кризі тонкій пройти.
Знать важливе
Нам неможливо.
Бери, за руку мене веди…
Це так вчасно –
Розказуй казку,
Реальність вицвіла поготів…
Ми всі схожі-
Цікаво, чом же
Не індифікую слів?